Просякнуте запахами свободи, нестримністю мрій і сподіваннями... Яскраве і пекуче...Засліплює очі промінням сонця..Затримує подих свіжістю вітру...Змушує серце шалено калатати.. Вщерть забите уламками вражень і емоцій, смаком апельсинового соку на губах, безтурботними прогулянками Подолом, першими літніми зливами і катанням навелосипеді, шматками музики, краєвидами Ужгороду, гуркотом коліс потяга, щасливим вереском малят, ностальгією дитячих майданчиків, наївно-дитячим "Я тебе лублу"...Все, що було, залишає кольорові уривки спогадів...Все,на що так чекається, малює на вустах сяйливу посмішку...Майбутньому...Смскам друзів з відпочинковими листівочками, посмішкам геть незнайомим людям просто через те, що тобі насправді добре, мильним бульбашкам у фонтані,про котрі я так давно мріяла, поцілункам під зливою з тим, хто ще так мало знає про тебе...Але кінець-кінцем дізнається...Неодмінно дізнається...Просто я так хочу...Просто це Літо

Сутінкове місто крізь брудне скло тролейбуса...Накрапає...Мабуть, буде злива...Нарешті це місто вмиється від смороду індустріалізації... Брудними патьоками стікатиме дощова вода по запилюженому асфальтові...Так, ніби патьоки чорної туші з-під вій, коли плачеш під дощем...Накрапає все дужче... Перші важкі краплі розбиваються об скло тролейбусного вікна, поволі стікають донизу, вбираючи в себе пил, шум і галас міста...Краплі з бризками падають на асфальт БЖ, стікають бруківкою Андріївського... Закарбовують у собі коди вулиль і вражень...Злива не вшухає... Поодинокі краплі перетворються на потоки...Змивають сліди мешканців,полощуть шмаття, залишене жебраками, змітають докупи загублені фінічки і гезети, залишені на лавках...Злива...

Так триває недовго...Проте, місто знов стає справжнім...У сутінковому повітрі відчувається запах ше вчора скошеної трави, сонце заливає простір теплом ... Тролейбус поволі доїжджає до потрібної мені зупинки...Виходжу...Захлинаюсь запахом весняного вечора в місті...Я люблю тебе, весно мого Міста...

Він не має пропеллера за спиною, проте має здатність злітати над буденністю. Ларрі Карлсон - дядько, що вміє з купи різноманітного шмаття зробити файні психоделічні картиночки. Фотографує власноруч, ліпить докупи журнальні ілюстрації впереміш з малюнками, декілька разі клікає мишкою комп'ютера  - і перед вами черговий коллаж чи флешка, ладні розірвати мозок на безліч кольорових шматочків. Гляньте самі...

Думки про картинки:

ALTERATI: "The realities visioned in these images are so strange and crazy, but seem more tightly harmonious and divinely ordered than our kitchen sink world."

NOW TV: " Wow! It like totally freaked me out!"

VATAN NEWS: " Digital Ecstasy!"

Кілька слів від пана Карлсона

What is your process for making the images?

Sometimes I see a clear vision in my mind's eye of the image I want to make and then I set out and find the images and computer effects to make it happen. Most of the time I just experiment and have fun with combinations of filters,layers, and 3-D rendering. I do a lot of the work with the image editing program Photoshop. I also use 3-D rendering programs to make computer generated objects and setttings to use in my work.

I always have a lot of unfinished works on my hard drive that I work on for a while and then put away until the inspiration hits me to work on it again. So most of my finished pieces are the result of months of on and off work. I follow my own vision and try to make something new everyday. Even if I dont feel like working, I still work on my art daily, because it helps me stay focused and continue to make new fresh work.

As well as using computers to make images I also make old fashion cut and paste collages. This really influences the style of my digital work, as it helps me use Photoshop in a "real hands on" way, and not be dependent on digital effects only.

What inspires your work?

To stay inspired, I look at a lot of different kinds of art in museums, galleries, and online. Many of the ideas for my art come to me in dreams and visions.I spend a lot of time out in nature, hiking, camping and taking photos, being a part of the mother nature system has a deep influnce on my work.

Do you take your own photos?

Yes. I take photos with a digital camera that I use in my work. I retouch, fix up, and alter the photos in photoshop. In the city or up in the mountains. its always an adventure getting new shots to use in my work.

How do you create your collage work?

With glue and sissors.I hunt for old books and magazines for material to use and I print out images from the computer. I cut and splice these samples into new formations that reconstruct culturally constructed meaning of the original samples, opening up these received images to a multiplicity of interpretations. Collage artists take a tiny little bit of something from a piece and put it together with a lot of other pieces and make a distinct whole. Sometimes I like to collaborate on collage books with other fellow collagists, like Brian Belott.

How and when did you get into computers?

My early experiences with computers begin when I was a kid, messing with the old Commodore 64 home computer. Later on in college I did a big experimental video collage piece with the Amiga video editing system as well as experiments with Adobe Premiere. I spent a lot of time creating digital images with Photoshop. during this time i started making music with the computer and more then any thing I wanted people too see this cool stuff -so publishing on the net became a must. I quickly learned how to make web pages and my early web sites were online galleries of my digital images. So by the time Flash came out , I was ready to really rock the system! After having spent years of exploring so many different fields of computer art, now its all kind of melting together into one "multimedia" experience

Where do you exhibit your work?

Museums, galleries, art shows and online. I'm very happy that my work has been shown around the world in places like, Brazil, Sweden, France, and Germany.

Do you have a blog?

Yes. Kind of....its a very experimental blog, It's not really a log of my real life , but a log of my surreal life. It's a stream of digital, mixed media, and collage artwork. I give you a peek at what I'm working on at the moment, as well as open up my archives and show some old work.

Ще трохи картинок:
http://larrycarlson.livejournal.com

Открыть больше изображений

Вірші — це невдалі спроби самогубства,
Дощ починається з хмари, смерть починається з
Осені, ти починаєшся з мене,
Стежити за годинником — це ніби проростання трави,
Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві,
втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці
вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї.

Піклуватися про бродячих собак, вичитувати пожовтілі
ґазети , розчісувати волосся. Розкривати євангеліє
на будь-якій сторінці, довго читати, довго читати вголос так,
ніби це я на початку нашої ери ходив по світу, так, ніби
це я брехав апостолам, так, ніби це мене
розіп’яли.

Спілкуватися з поетами, всякими іншими художниками-
Скульпторами-акторами, стежити за розвитком політичних подій,
Так, ніби телевізор — це величезне вікно у простір.
Найбільше чомусь люблю фотографуватися на голих
Ландшафтах, скажімо, восени, дуже жалкую, що
Неможливо сфотографувати запах, те, що поза кадром,
Тому мушу описувати, довгі вервечки слів
Нанизуючи на стандартний папір, мушу багато
Пити, аби писати, просто багато пити, просто
Багато писати.

Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, бо
Дощ починається з хмари, смерть
Починається з осені, ти починаєшся з мене.

Ти залишаєшся у моїх спогадах, наче на проявлених
Фотоплівках, найчастіше згадую тебе, перебуваючи в
Темряві (під час сну, наприклад), найчастіше згадую
Тебе танцюючою в темряві: без
Музики, втомлену, але щасливу.

Ти любиш мене? — питає тебе Ісус,
відрізаючи вухо Ван Гогу.

Час від часу, аби змінити життя, приймаю іслам
Чи вступаю до якоїсь комуністичної партії,
Розважаюся примітивно, майже відмовившись
Від наркотиків, усуваюся від сексу, пам’ятаючи як
Ти танцювала у темряві. Надзвичайно багато уваги
Приділяю приготуванню їжї, збиранню опалого листя,
Жолудів, старанно підкопую молоді дерева, дощ
Починається з хмари, смерть починається з осені,
Ти починаєшся з мене.

Андрій Любка ВІСІМ МІСЯЦІВ ШИЗОФРЕНІЇ

Какая ты музыка ? Твое имя Ты - Альтернатива. Ты жесток, ты понимаешь жизнь глубже многих. ТЫ сам знаешь что тебе делать и тебе влевать на мнение окружающих

Твое имя Ты - ДримДанс. Ты спокоен, мелодичен. Рядом с тобой людям легко и уютно.

Твое имя Ты - СКА. Ты полон позитивный энергии и с радостью выплёскиваешь её на окружающих. Ты не знаешь что такое "Неудачные Дни", потому что вся твоя жизнь - сплошной драйв и позитив

А як же ж діско 80-тих?=)))

http://www.twidog.ru/11/

Зовсім нещодавно сталася у мну така от пригода:

Йду з бабцею із закупів продуктів повз свій колишній дитячий садочок, а там видно саме дітки кудись на екскурсію збираються - автобус стоїть, малеча крутиться, матусі тицяють дітлахам термоси з чаєм і пакунки з бутербродами. Я ,дивлячись на то всьо, собі так тихенько починаю жалітись, що коли я була в садку, мну ніхто ні на які екскурсії не водив, що манну кашу змушували їсти, що на тихій годині спати змушували...І разом з тим, пригадую, як тамки кльово було, як хочеться зараз побачити колишніх сопливих друзів і добрих виховательок... І тут просто посеред моїх спогадів і посеред натовпу матусь з термосами виринають мої виховательки...Алінка! Як ти виросла! ( Правда! Всього ж 10 рочків минуло))) Як справи в школі? В садочок повернутись не мрієш?( Мрію, любі, мрію, особливо на контрольних з хімії і фізики. Тоді манна каша і тиха година здається раєм)))

Та виявилось, що питаннячко про повернення в садок було не просто так))) Дитячий садок знову збирає нас всіх докупи - шось на кшталт зустрічі випускників ( ггг...дитячого садку))). Кульно мабуть буде знову зустріти своє перше долосле кохання (а заодно знову з ним познайомитись, бо ім'я давно вже забулось))), кльово буде згадати,як ми колись разом грались в сніжки, як співали пісеньки іменинникам на дні народження...Уті ж мої путі...Купа кумедних спогадів...Дитинство, я так за тобою скучила! Я ж все ще малятко - наївне, кумедне, часом дурненьке...

Кілька цитат або Записи педіатра:

3 місяці "Дитина активна, посміхається у відповідь, голосно сміється. Лежить на животі, опираючись на лікті ( Ги...Досі то улюблена поза)))"

6 місяців "Лепече, знає близьких, бавиться іграшками. Сидить."

1 рік "Добре говорить, грає іграшками. Ходить в ліжечку."

Кілька цитат-2 або Мої ляпи і пєрли:

Модниця

1. Одягла на голову старий чепчик. Кажу мамці :"Матуся, правда я гарна, як бегемот?"

2. Загорнулась в мамин шалик.

- Мама, подивись яка у мене спідничка!

Мама усміхаючись : " Така коротенька.Ну це в тебе мабуть міні-спідничка."

Я : "Ні - це менІ спідничка!"

Кохання

- Мамцю, а де мені знайти мого жена?

- Якого "жена", доцю?

- Ну як же, я його жена, а він мій жен.

ПС. До речі, "жен" так і не знайшовся(( Може мну в "Жді мєня" податись?)))

Про кота і дідуся

Кота випустили надвір погуляти. Я ходжу по квартирі шукаю, кличу, мордую всіх питанням, де мій котяра. Врешті матуся знаходить більш-менш логічне пояснення - кіт, мовляв, пішов на побачення до кицьки))) Я врешті заспокоїлась, всі задоволені, всім добре. Невдовзі дзвонить телефон, я чомусь беру слухавку і на питання де дідусь видаю фразу :"Нема. Пішов до кицьки на побачення." Всі домашні в істериці, а у дідуся на роботі - конфуз)))))

Запах свіжоскошеної трави. Так пахне весна=)...Я подобаюсь йому сьогодні?.. Сонце крізь зелень на гілках... Що на завтра з English?...Апельсиновий сік. Хочу. Треба купити=)... Не забути зателефонувати Юльці... Смак щойно з'їденого полуничного чупа-чупса=)... Акорди С.К.А.Й в голові...Купити новий лак...Сонячні зайчики на вимитих дощем вікнах... Йой - просто в очі =)

То ж був спалах об'єктиву. Клац. Фотка на перший в моєму житті паспорт.

- Все. Фото буде готове за 20 хвилин.У вас гарна посмішка, до речі=)

- Дякую. Так несподівано клацнули, я й помітити не встигла - замріялась мабуть=)

...

- Все готово. Тримайте.

- Дякую. Па-па.

Вийшла - глянула на фотку =) Що ж, мабуть, у мене буде "усміхнений" паспорт =) Гм, а що скаже паспортистка?!=)

ПС. Сорі за бед кваліті фотки - фоткати фоткане краще не виходить.

Шматок не то вірша, не то монологу...Крутиться на думці...Чіпляє

Слухати шепіт, бути на світлі, вмирати - це не просто, просто

Ходити, лягати в труну, зоставатися самим собою.

Чекати коханих, есемески, і-мейлів, потяги, друзів,

Знімати з себе білизну, отож кохати тільки тебе і ще багатьох,

Обіцяти, брехати, розливати горілку, грати на скрипці, пити каву,

Ловити кайф, хоча жизнь дала трєщіну, наспівувати шансон,

Мати довге волосся, їсти і їсти, пити і пити, зрештою

Кохати, жити і жити, спати і спати, кохати-кохати,

Любити-любити, спати з тобою, спати на

Самоті і завжди хотіти

Жити і виспатися.

www.andrijlybka.livejournal.com

Ти на зухвалій весняній траві - нестерпно зеленій, свіжій, направду соковитій - так само зухвалий і свіжий. Посмішка, що змушує зажмурюватись. Обійми...

Безтурботний і дбайливий у затишку кав'ярні. Годуєш мене морозивом з ложечки. Милі посиденьки...

Наші тіні в обнімку на траві...

Прощання під під'їздом...Карі очі у світлі ліхтаря...Поцілунки...

У мене достобіса спогадів про тебе. Небажаних, зайвих, безглуздих.

Спогади-слайди. Схожі на уривки вже баченого кіна...Такого, коли нездатність пригадати імена героїв чи всі колізії сюжету цілковито компенсується довго заживаючими подряпинами вражень...Щойсь на кшталт триллеру, мелодрами, трагікомедії...Фарсу...

Зрештою, наші стосунки й були таким собі міксом жанрів.Напевно саме про таке кіно мріють Коени вкупі з Тарантіно і Кустуріцею...Дзуськи. Це кіно ніколи не вийде в масовий прокат. Не стане комерційним. Його ніколи ніхто не дивитиметься, зажовуючи поп-корном та запиваючи колою.

Це кіно показуватимуть лише один сеанс. Для двох.

Темрява кінозалу...Тремтіння вій...Ти...Тепер ти всього лиш глядач...

Хочу, щоб ти нарешті побачив все те, що переслідує мене ночами. Згадав.Відчув...Я дивитимусь вкотре, ти вперше і востаннє. Сьогодні кіномеханік ненароком засне, плівка під проектором почне тліти і поволі згорить. Зітліє на купку скрученого пластику...

Та перш ніж це станеться ми додивимоь кіно... Спогади, слайди минулого, самотність удвох...

Знаєш, я завжди уникаю читання титрів наприкінці гарного кіна. Прагну так затримати мить прощання. Проте тепер я таки прочитаю т кляті титри до кінця.

Перманентний to be continued скінчився. The end

...мовою тіла?

Що скажеш ти?

Просто зізнання:
Я дуже радий, що познайомився із тобою,
Дякую за спілкування.
Така як ти – змінюють світ…
Змінюють людей.


«Майже з крилами»



- дивись не закохайся.
- не закохаюся, а якщо закохаюся, то закохаю і тебе …


«…ти б мала крила, то ти б літала щодня, дарувала радість іншим та змінювала людей, змінювала світ, та, можливо б влюбляла в себе, хоча і так влюбилися в тебе дуже багато…
Ти б мала крила, то напевне не тільки б змогла літати, ти б вчила цьому мистецтву! Ти б сміялася з невдач але б гордо та стійко наполягала на своєму, та казала ніжно «спробуй ще раз, в тебе в цей раз вже все вийде…». Як то не дивно, але після таких слів ти вчила людей та люди вірили в себе, вони дійсно літали та літають досі. Можливо хтось вже і забув про тебе, про ту, хто навчив літати, але викладач із тебе вищого ґатунку – ця ж людина літає досі та не забуває те, що колись навчилася.
Багато пишеш ти про людей, а цікаво, чи пишуть про тебе стільки ж? Чи хтось тебе вчив літати та сміятися як ти із когось через помилки? Я не вірю, що ти сама вмієш літати, при наймі в тебе ж крил не має, хоча, ти же віриш, що у кожного із нас є крила, просто їх потрібно вміти відчувати. Все, що ми не бачимо – то не означає що його не існує…чи колись не існувало.
Ну ось, знову ти за своє. Знову ти йдеш вулицею міста неначе летиш. І так кожного дня, з міста до міста, від людей до інших людей. знайомих, друзів, родичів…і зупиняєшся, знову ти поринаєш вся в роботу, ти знову просто людина, якась вся сіра та трохи «брудна». Ні, не асоціюю тебе із мишкою – ти далеко не мишка. Ти не можеш бути тихою, не твоє, не можеш бути сірою, того що колір в тебе інший, просто ти ховаєш крила та стаєш «простою», ти працюєш.
А колись ти малювала. Так, малювала, особливо згадується твоя перша картина. Гарне сонце яке сідає за горизонт, небо яке із блідих плавно переходить в яскраво-гарячі кольори, біля горизонту ліс із замерзлим струмком , маленька хатинка, маленькі віконця – одним словом пейзаж грудня. Та й взагалі, мені здається як би не грудень, то всього цього чудового не було, чомусь ти завжди твориш в грудні, можливо тому, що народилася і цей місяць дійсно твій.
Ось, ти вже абсолютно стомлена, в тебе навіть не має сил щоб передягтися, прийняти душ та лягти в ліжко.
Ось ти вже закутана в своє одіяло, тобі добре, ти абсолютно розслаблена, хоча думки ще пронизують тебе разом із підсвідомістю, але ти вже спиш.
Ну ось, знову ти берешся за своє наступного ранку, ти знову літаєш та усвідомлюєш, що щастя не в тому як ти живеш, а щастя в тому, що є ще заради когось жити та літати разом із ними.
Сьогодні в тебе був трохи дивний день, ти чомусь не могла літати, і взагалі, крила не показувала свої. Склалося враження, що ти їх зняла та заховала кудись. Тобі набридло літати самій…
Пообіцяла сама собі, що вдягнеш крила знову тоді, коли тебе хтось буде вчити літати…»




Ми літаємо поки вчимо когось іншого літати…

http://pervertfresh.sitecity.ru/

ПС. Чому минуле має здатність повертатись до тебе випадковими лінками в неті, помилково відправленими смс, уривками розмов в метро?..Співпадіння?... Ностальгія?... Доля?..

Мдямсь...Cходити на "Зелений театр" минулого разу не вдалось=(((  "Плівку ,бачте, не привезли досі. Сходіть ось на інакший фільм. Молодь каже, що гарний" - так нас, ладних рознести всіх і вся, заспокоювала бабуся-касирша в Кінопанорамі. Робити нічого - пішли. І ,зрештою, не пожалкували=))))

Інтервью
 

Рімейк фільма культового режисера Тео Ван Гога.

США, 2007
Режиcер: Стів Бушемі
В ролях: Стів Бушемі, Сієна Міллер, Майкл Бушемі, Тара Элдерс, Моллі Гриффіт, Элізабет Бракко, Мумс Да Шемер

 

Приз в номінації "Актори" Сієнні Міллер та Стіву Бушемі на I Международному фестивалі 2morrow/ "Завтра"
Участник офіціальной программы "Панорама" Берлінале 2007 

Битому життям, цинічному, але не надто успішному політичному журналістові П'єру доручають взяти інтерв'ю у звєзди мильних опер з неамериканським іменем Катя. Про цю от Катрусю він славно-явно  ніц не знає і знати, відверто кажучи, не хоче. Так само і Катруся не має надмірного бажання відповідати на його дурнуваті запитання про творчі плани. Тим не менше їх очікує незабутній вечір разом. Вечір гри в емоційні кішки-мишки. Хто мисливець, а хто жертва достоту не відомо... ( поцуплено і переінакшено з http://kinopanorama.com.ua/afisha_item.php?id=1829)

Кіношка для

- журналістів і звєзд мильних опер ( як навчальний матеріал=))))

- тих, хто любить іронічний гумор=)))

Дивитись шумною компанією з покорном=))))

ПС. Аттеншн, плііііз!!!!Планується ще одна  спроба культпоходу: Зелений театр у Земфірі !!! 12-13 квітня. Час і місце ті самі.Бажаючим - велкам в коменти=)))

Розшукуються бажаючі піти в кіно. Особливі прикмети : схильність до пошуків нових пригод-вражень-друзів, легкість на підйом, небайдужість до творчості панянки Земфіри. Адже топаємо на "Зелений театр в Земфірі"

Деталі проведення спецоперації=)))

Дата : 5 квітня( субота)

Час : 15.00

Місце : Кінотеатр Кінопанорама (м. Київ вул. Шота Руставелі,19)

Відгукуємось в коментах або за телефоном 80661544689 =))))

В 1997 г. по электронной почте по всему миру была распространена информация о том, что Интернет будет на сутки отключен на профилактику с 31 марта по 2 апреля. В сообщении говорилось, что профилактические работы необходимы для того, чтобы вычистить из сети накопившийся за многие годы работы 'электронный мусор'. Согласно разосланной информации из сети планировалось удалить бездействующие адреса электронной почты, а также неработающие ftp, веб-сайты и сайты хакеров. Очистку сети предполагалось проводить с помощью 'пяти самых мощных многоязычных роботов японского производства модели Toshiba ML-2274, установленных в различных частях света'. В течение объявленного срока, пользователям было настоятельно рекомендовано отключить все устройства от Интернета. Данное послание было, якобы, составлено 'Группой обслуживания сети' при Массачусетском технологическом институте. Хохма была обновленной версией старой шутки, которую в свое время рассказывали применительно к телефонным линиям. В течение многих лет доверчивым абонентам телефонных станций сообщалось, что на 1 апреля запланирована профилактика телефонных сетей. К ним обращались с просьбой, надеть на телефонные трубки целлофановые пакеты, чтобы собирать в них пыль, которая могла высыпаться из трубок во время проведения профилактических работ. . . =)

Чекаючи на подружок в кінотеатрі, я згадувала Карпине : "Чим ближче ти до цифри 25, тим менше тебе вабить ця паті зі священиком і двоюрідними сестрами, що ідять  холодець за святковим столом якого-небудь винайнятого твоїми батьками піонерського табору "Лаванда". Мдя... Таке от воно - традиційне українське весілля=) Таке ми бачимо в житті. В кіно ж натомість - весілля американські. Про одне з таких мова піде далі=)

27 весіль - кульна й легка романтична комедія про Вічну дружку і Цинічного журналіста, що пише для весільної колонки. Вона - весільна фетишистка. Її шафа дощенту забита 27-ма відверто гидкими сукнями весільної дружки. Він - іронічний дотепник, котрому остаточне розчарування у шлюбі як такому не заважає писати чудово сопливі весільні оголошення, закохатись у Вічну дружку та зрештою одружитись. Геппі енд, панове. Та йому передує що доста кумедних подій=)))

Раджу подивитись :

тим, хто надумав ось-ось одружитись =))) або тим, хто надумав не одружуватись ніколи=)))

щойно-закоханим (як екскурсія в світле майбутнє=)

дівчаткам-у-пошуку-ідеального-кохання ( журналістик той - доста файний хлопчина=))

В ролях:

Кетрін Хейгл ...... Джейн

Джеймс Мердсен...... Кевін

Едвард Бернс ...... Джордж

Малін Акірман ...... Тесс

Джуді Грір...... Кейсі

Декілька цитат:

"Любов сліпа. Любов всесильна. Любов - це шлях до божевільні"=))))

"Це - ніби дізнатись, що твоя улюблена любовна пісня написана про сендвіч"=(((((

Не будь байдужим - підтримай своє!

29 березня 2008 року Всеукраїнське об'єднання "Свобода" проведе у Києві МАРШ УКРАЇНСЬКОГО ГЛЯДАЧА.

Марш розпочнеться о 18-00 на Софійській площі і пройде вулицями української столиці.

Акція завершиться переглядом українських кіно- та мультфільмів на Майдані Незалежності.

Ми розпочинаємо новий етап боротьби за звільнення українського інформаційного простору від окупації. Після утвердження обов'язкового дублювання українською мовою фільмів іноземного виробництва ми вимагатимемо відродження української кіноіндустрії.

Запрошуємо українців зробити наступний крок: від кіна українською - до українського кіна.

Нагадуємо, 6 березня 2008 року "Свобода" провела пікет Міністерства культури і туризму України на підтримку політики міністерства щодо обов'язкового дублювання іноземних фільмів українською мовою. Учасники пікету "Українцям - кіно українською!" солідаризувалися з українськими акторами, звукорежисерами, технічними та творчими працівниками, задіяними у процесі озвучування іноземних фільмів. Акцію підтримали українські актори, режисери, письменники. На пікеті лідер "Свободи" Олег Тягнибок озвучив плани об'єднання  щодо проведення в кінці березня Маршу українського глядача.

З позицією ВО "Свобода" в питанні дублювання кінофільмів можна ознайомитись на сайті "Свободи": http://www.vosvoboda.info/ukr_txt003716 .

Також у "Програмі захисту українців" Всеукраїнського об'єднання "Свобода" міститься цілий розділ, присвячений звільненню інформаційного простору від окупації, зокрема щодо розвитку української кіноіндустрії: http://www.vosvoboda.info/ukr_txt002070 .

Прес-служба Київської міської організації ВО "Свобода

29 березня 2008 року

 Матеріал з офіційної сторінки ВО "Свобода"

Ти приєднуєшся?

"...В'язнями зими, зими, по парадних стигли ми. Невідомими,стали ми знайомими..."

Мені зимно... Мені зимно без тебе...Навіть весною...Сьогодні падає сніг...Майже так,як нашої зими...Достоту так...Ті спогади обпікають колишнім теплом...Сніг на скронях обпікає холодом...Так,як наше теперішнє...Я ховаю свої завше змерзлі руки в кишені...Пригадуєш, як колись так само ховала в твої?...Колись...

Ти був здатен розтопити лід в моєму серці...Ти був здатен зігріти мої руки диханням...Ти був...

Все минуло...Тільки час для мене зупинився, застряг, закупорився  в тій зимі...Без тебе вона сіра і мокра...Як сніг із дощем... Як сніг і сльози на моїх скронях...

Я думала, що здатна забути тебе, розтовкти кохання на друзки ,немов двірник кригу на асфальті, розтопити його, ніби жменю снігу в долоні, перетворивши на пару крапель води...

Натомість змерзла...Серцем... Дістала обмороження найтяжчого ступеня...Тепер воно, змерзле й змучене, здригається від шпичаків минулого...Таких,як сніг посеред весни... Таке не відігрієш чаєм і відвертою розмовою...

Таке минає болісно...

"Невдовзі зима занесе все, що так зігрівало нас..."

Хочу весни...тепла...усмішок..Хочу, щоб ти був поруч...Хочу обіймів...Сонця...Кульбабок навколо...Маленьких сонечок...Хочу одягти футболку і джинси...І рожеві окуляри...І щоб поруч були друзі..І співати пісень коло багаття...Хочу на пікнік...Ти також?

"100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки" - щойно подарована мені і щойно прочитана мною ж книга. Кульна і незвична. І те, і інше  завдяки тому, що книжка є власне чимось на кшталт вінегрєту із есеїв кращих українських сучасників.  Андрухович, Жадан, Карпа, Денисенко, Матіос, Малярчук, Прохасько, Забужко, Поваляєва... Кожен писав про своє і по-своєму... Покальчук - про запізнілу, але все ж таки жадану любов, Поваляєва - про любов-нелюбов, Андрухович - про любов на жорнах історії...Кожне есе - штрих до імпресіоністичної картини Любові.

Читати слід в метро і під ковдрою. З-під парти на парі чи уроці і вдома за чашкою чаю. На самоті і вголос для коханих.

Декілька цитат:

"Любов - це людське. Любов - це той щем, без якого нас немає" Юрій Андрухович

"І ти ніколи не зможеш описати це словами, бо, на щастя, не все в нашому світі вигадане людьми" Світлана Поваляєва

"Любов - сцена для егоїзму. Ти танцюєш на цій сцені якусь, перепрошую ламбаду, а тебе безперервно хвалять. Хвалять не тому, що твоя ламбада - вершина ламбадного мистецтва, а тому, що люблять тебе і не хочуть засмучувати. А однак тобі добре. Ти поважаєш себе. нікого зі сцени не бачиш, бо прожектори засліплюють очі. Обожнюєш себе і тільки себе" Таня Малярчук

Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі? Але є що сказати, є думки, є бажання слухати і бути почутою. Видно, все-таки доведеться якось починати =) Може так :

- Привіт! Тепер це моя адреса. Рада вітати до моєї хати. Заходьте, сусідоньки=)))