|
Здесь отображаются последние записи тех блоггеров, которых вы добавили в друзья. Список друзей вы можете просмотреть здесь. Редактировать список и разбивать друзей на группы можно здесь. | |
|
Авріл Лавін, Антитіла, артУВсіхПроявах, асфльт, балачки, Бумбокс, веселі малюнки, відчуттяРафінованоїСамотності, віршо-прозоплетіння., врода, Гарфілд, гулятиПідДощем..., ессе, життя як наркотик, закоханістьЯкСтанЖиття, західСонцяНаДаху, здибанки, зелений чай, Земфіра, кава, кіно, Книги, кольорові фарби, концерти, краса, крихітка цахес, Лама, листування, малювати в щоденнику, мандрівки, медведики, Мертвий Півень, метро, Мирослав Скорик, мистецтво, мовчатиПростоНаВушко, МОЛОКО, Моцарт, Н.Три, нічВобнімкуЗподушкою, обійми, перформанс, повітряні кульки, поєднуватиНепоєднуване, покинуті будинки, пошук досконалості, прекрасне, психологія, радість, розуміння, розфарбовувати веселку, С.К.А.Й, секонди, Скрябін, смайлики, спілкування, спілкування в неті і наживо, старі фото, сум, Тартак, театр, ТНМК..., Українапригоди, Факультет, фести, фотографія, ФС, цілунки, чорний лак, щастя, янголики з людській подобі | |
|
Believe that life is worth living and your belief will help create the fact.
William James
| |
|
 |
ещё фотографии из парка "Коломенское" 
|
|
|
І чогось трохи болить....десь далеко в серці...
І вірші....перетинаючись з моїми думками дозволяють сльозам вирватись на волю....
Дмитро Лазуткін
***
сам вигадав – сам вирішуй
це вечір. сміються дзвони
і вже не рятують вірші
хоч врешті не це найгірше
твій колір надій – червоний
бо надто палає осінь
бо знаки з”являються тихо
бо гостра коса бо косить
бо їй все одно що досить
і нам все одно чим дихать
а отже ти сам – над виром
твій шлях – не межа – стежина
твій рух – не чекання – вирок
ти сам ти один – і з миром
розчахує ніч ожина…
ти вільний . та є кордони
і з часом все важче кроки
твій колір надій червоний
дерева схиляють крони
здається їм важко. трохи
***
з”їж ранкову порцію любові
кнопочку натисни – будуть зміни...
нерестяться люди іграшкові
весни насуваються на зими
істина в багеті чи в пакеті
і на лінзи схожі очі карі
мефістофель грає на кларнеті
рабинович грає на гітарі
і така занедбаність навколо
майже після кожної відлиги...
пам”ятаєш – ми збирали зорі
навіть більше – ми читали книги
нам було написано...нарешті
наші сестри - все одно по вуха
це важливо – друга або перша
неважливо – сьома або друга
кожна річ – засвітиться у слові
навіть якщо зболено чи скрутно...
з”їж ранкову порцію любові
зголоднієш – вимагай наступну
***
думаєш – так помирають?
ти насправді думаєш що помирають – так?
спочатку ми гралися в слова (щоб зрозуміти)
потім у міста (щоб якомога ближче)
але перед тим як остаточно заплутатися
відкорковані вени весняних річок
тричі змінили колір
і вкотре проціджуючи сонце
крізь зім”ятий тоненький папір
ти ковтаєш повітря
яке ніколи тобі не належало
ніби банкомат
що мовчки вираховує відсотки –
на щастя на щастя
цитата за цитатою
проростає – в нас
відбитками пальців
приклеюється - до нас
і дивно боятися
і гріх захлинутися
думаєш – так помирають?
вдар мене
витисни видихни
вийди під зливу сука вийди під зливу
**
осінь збирає слова і листи
збільшує відстані – для вороття...
вимкни минуле викинь сміття
мене немає
є лише ти
ти – ніби віск чи дощі на добу
падають руки мої у бетон
падають пари розкритих долонь
як вибухівки
в байдужу юрбу
перетривай або переболи
переживи це наступне життя
осінь не любить пусте каяття -
мертвими травами криє столи
каменю ж довше тримати тепло
венами краще в”язати вузли
перетривай або переболи
перепиши те що перебуло
ми – ніби відгук
нас голос несе
мов з оболонки виліплює суть...
ріки поснули а гори ростуть
так їм і треба
треба – і все
***
котилося серце у ніч облетілих беріз
і так вибухало – немов новорічна петарда…
здригнеться повітря – і знову як бруд з-під коліс
сьогодні застрелить солодку надію на завтра
ти можеш утримати стягнуті нерви доріг
напруга зростає – і слід прилипає до сліду
ще сніг обіцяли та навіть якщо буде сніг
надія таки доповзе мов поранений свідок
і цівка що ледве помітна на білому тлі
і сплячі проспекти з ознаками архітектури
до перших тролейбусів будуть зникати у млі
немов аквареллю написані нами з натури
ми будемо довшими аніж молитва за нас
стрибки коливання – небесні дієзи й бемолі
є час що призначено є неозначений час
від криги – волога
іскриться на лінії долі
***
Будинки свіжі , мов батони,
Ледь-ледь підсмажені дахи.
Я помолюсь за всі вагони,
Я перекрию всі шляхи.
Це дивно – рівно пульсувати,
Мов балансуєш на межі...
Дитинка хоче пострибати,
Бо трохи жабка у душі...
***
і квіти домашні що хочуть води
і супергерой що не встиг поголитись...
від перевантаження –
тонуть сліди
у травах яким дуже смішно молитись
та все ж залишаєш себе у собі
кватирка відчинена – вистрибне вітер...
один що з юрби чи один що в юрбі
не почерк а пізня корозія літер
твої окуляри занадто важкі
їх можна розбити і бачити більше
на хвилях ріки двоголові жуки
пливуть до порогів а потім у вірші
тривожна гармонія ламана річ
жбурляєш у глину зізнання
неначе
боїшся почути як біситься ніч
як риба волає під листям гарячим
***
трохи світла – винесеш на двір
решту світла стиснувши дверима
дівчинко з очима як папір-
білими холодними очима
що тобі – пульсації доби
фрикативні поштовхи ілюзій
між солоних ”може ” і ”якби”
поступово висихають друзі
і летять позбавлені ваги
неспроможні впасти у долоні
ти пробачиш їм свої борги
надто винні надто безборонні...
добрі війни і поганий мир
все чудово ти до цього звикла
решту світла винесеш на двір
ти сама – навіщо тобі світло?
***
так буває – потроху мов пошепки
до очей підступають сніги
хоч збирай їх у відра та кошики
пробачай найдавніші борги
і новітні і будь-які… сіється
щось повітрям …
долоні відкрий-
зрозумієш відчуєш – тут світиться
там згорає
твій голос – не твій
не чужий – просто голос і програно
все шо війни а решта – твоє
не лічи бо усе подароване
зле – бо мусиш і добре – бо є
|
|
|
Люди, будьте обережні з велосипедами!!!!!!!!!!!!!
|
|
|
Хай! Наконец то выбрался в инет кафе, дома у меня какието проблемсы с нетом, нак что на Хб теперь буду заходить реже...Сегодня мне сказали что инет жизнь и все эти блоги это все херня и мне надо жить реальной жизнью, чтож попробую - может получится, а пока вобщем то учеба и все такое..ps: кто сильно соскучится пишите звоните..))
|
|
|
Нарешті вирвалась із цієї інформаційної блокади!!!! Спасибі Павлу, шо таки знайшов спільну мову з моїм інетом і домовився про моє перебування у віртуальному просторі.... Я повертаюсь. Відкрила список мрій. Потрохи здійснюю, але список від того меншим не стає - шось дуже багато я стала хотіти останнім часом... Настрій вроді покращується - таблетки іноді корисно пити (я про ті, шо головний біль відправляють у невідомому для мене напрямку :)) Якось так непомітно пролетіли вихідні. Але, здається, позитивно. Сьодні подружка з Америки приїжає. Рік не було її тут. З чоловіком приїхати має - продуктивно зїздила :-) А ще наближається професійне моє свято і весілля ше однієї подружки (роззаміжнились дівчата...). Файєрфокс - класна штука. Я оцінила. (Дякуючи тому ж Павлу ;-)). Почуваюсь щасливою людиною!!!
П.С. - Бімочка, цей заголовок спеціально для тебе!!!!! Будуть ше, обіцяю :-)
|
|
|
Встретился в журнале "Афиша" очень полезный список. Перечень стран, въезд в которые для украинцев безвизовый, либо же визу можно получить за символическую плату прямо в аэропорту по прибытии. Список небольшой, что неудивительно, но и то хорошо. Итак, свободно посетить можно такие страны, как:
- Азербайджан
- Армения
- Беларусь
- Грузия
- Казахстан
- Киргизия
- Малайзия
- Молдова
- Монголия
- Россия
- Таджикистан
- Узбекистан
- Эквадор
- Барбадос
- Боливия
- Доминикана
- Египет
- Иордания
- Иран
- Маврикий
- Мадагаскар
- Намибия
- Сейшельские острова
- Сингапур
- Таиланд
- Тунис
- Турция
- Фиджи
- Ямайка
Мадагаскар и Ямайка выглядят весьма привлекательно;) Подумаю об этом завтра в следующем году.
|
|
|
Встретился в журнале "Афиша" очень полезный список. Перечень стран, въезд в которые для украинцев безвизовый, либо же визу можно получить за символическую плату прямо в аэропорту по прибытии. Список небольшой, что неудивительно, но и то хорошо. Итак, свободно посетить можно такие страны, как:
- Азербайджан
- Армения
- Беларусь
- Грузия
- Казахстан
- Киргизия
- Малайзия
- Молдова
- Монголия
- Россия
- Таджикистан
- Узбекистан
- Эквадор
- Барбадос
- Боливия
- Доминикана
- Египет
- Иордания
- Иран
- Маврикий
- Мадагаскар
- Намибия
- Сейшельские острова
- Сингапур
- Таиланд
- Тунис
- Турция
- Фиджи
- Ямайка
Мадагаскар и Ямайка выглядят весьма привлекательно;) Подумаю об этом завтра в следующем году.
|
|
|
Понравившиеся цитаты из романа "Рубашка" Гришковца - Sep. 7th, 2008 at 12:55 PM
Чуть было не сказал, что был женат неудачно. Просто всегда говорится, в случае если люди разошлись, что брак был неудачным. Люди, может быть, прожили вместе много счастливых лет, а потом что-то пошло по-другому, и вот они расстались. Какая же тут неудача? Вот и я ничего плохого про свою женитьбу не скажу. Было много хорошего, расстались более-менее нормально, даже не без благородства... с обеих сторон... но я об этом не хочу... не могу я теперь об этом.
Вдруг это Она! Как жаль, что Она знает мой телефон... Точнее, не то, что она его знает, а то, что он у Неё есть... Или был. Во всяком случае, я его Ей давал. Зачем я это сделал?! Как только я дал ей номер своего телефона, я сразу стал ждать её звонка. Это ужасно!!! И это ещё на фоне того, что я всё время сам хотел позвонить Ей. Номер её телефона высвечивался огненными цифрами прямо у меня в мозгу...
На-верное, у него комплекс недрагоценности". Паскаль говорил, что не надо устраивать "поссор" (то есть ссориться не надо).
Я отлично знаю, что звонить, конечно, не нужно. В этом нет решительно никакого смысла! После таких звонков становится только хуже. Причём в любом случае. Например, вот ты не выдержал и позвонил. Предварительно придумал причину, высосал из пальца какой-то предлог и набрал заветный номер... И тебе не ответили! До этого звонка было не здорово, а после... стало просто невыносимо! Почему она не ответила? Не услышала звонка? Опять же почему? Не хочет отвечать? Может быть, у неё определился номер того, кто ей звонит, то есть мой номер, и она не пожелала ответить? Почему? Я надоел? Или она занята? Или она не одна? Почему она не отвечает? Надо бы позвонить с другого, не известного ей номера... Или она ответила, но коротко сказала: "Извини, не могу сейчас говорить, перезвоню сама", - и отключилась. Почему не может? Уже не рабочее время, а если даже рабочее, зачем же так-то! Она перезвонит! Когда? Ждать невыносимо! Но она уже сказала, что перезвонит сама, и значит, сам я уже перезвонить не могу. Она же сказала!... Вдруг она в больнице у кого-нибудь или на похоронах, мало ли что. А если она позвонит нескоро, как тогда жить? А если вовсе не позвонит сегодня, как спать? Как дожить до завтра? Надо немедленно придумать совсем весомый повод, чтобы как бы не мочь снова не позвонить.
Или я позвонил, а она обрадовалась, мы поговорили, о чем-то договорились даже... И вот прощаемся, я говорю: "Пока, целую", - а она: "Пока-пока". И не сказала "целую". Почему? Почему она не сказала? И я начинаю думать, думать... И понятно, что срочно нужно придумать предлог, чтобы снова позвонить и снять это напряжение, а иначе можно просто сойти с ума.
Или звонишь... и всё хорошо! Поговорили прекрасно, и договорились обо всём, и она "поцеловала" в конце разговора, и попрощались хорошо. И минут десять-пятнадцать после такого разговора - счастье и покой. Но скоро, очень скоро покой улетучивается. А просто после такого прекрасного разговора ты вспоминаешь каждое её слово... У тебя больше ничего нет, кроме этих слов. Ты перебираешь весь разговор, все его детали, как драгоценные камешки, и сначала радуешься... а потом камешки меркнут, их становится НЕДОСТАТОЧНО! И нужно ещё, ещё... И желание позвонить становится ещё сильнее и невыносимее, чем до того последнего звонка... И нужно немедленно найти причину снова набрать её номер.
Или её номер занят, она говорит с кем-то............
|
|
|
 Мангуп - это самый большой по площади из пещерных городов и один из наиболее привлекательных экскурсионных объектов Крыма. Его руины расположены на плоской вершине высокой горы…
В середине ХІХ века на Мангупе начались археологические исследования, которые продолжаются и сегодня. Из построек Мангупа хорошо сохранились цитадель на мысу Тешкли-Бурун, подземная тюрьма с вырубленными в скале одиночными камерами, башня и оборонительная стена у вершины оврага Гамам-Дере, тарапаны – виноградодавильни. Читать дальше...
|
|
|
Мангуп - это самый большой по площади из пещерных городов и один из наиболее привлекательных экскурсионных объектов Крыма. Его руины расположены на плоской вершине высокой горы… В середине ХІХ века на Мангупе начались археологические исследования, которые продолжаются и сегодня. Из построек Мангупа хорошо сохранились цитадель на мысу Тешкли-Бурун, подземная тюрьма с вырубленными в скале одиночными камерами, башня и оборонительная стена у вершины оврага Гамам-Дере, тарапаны – виноградодавильни. Читать дальше...
|
|
|
Чистила телефонную книгу и наткнулась на странные имена в ней, причем сейчас даже предполагать не могу кто это):
Аленка Лес(видимо, в лесу познакомилась с какой-то Аленкой)
Бен Афлек(??????????????)
Бля!Ебок - (кто-то, кто вызвал плохие эмоции, наверное)
Булгаков(похлеще бена афлека!)
Витас - (одни знаменитости!!!)
Гремлин -( под влиянием грибов))
Деньги! - (понятия не имею кто)
Друг меня -( интересно написано)
Не брать трубку -(ну это понятно)
Кто-то -(КТО?????????)
Новый год - (здравствуй)
А какие смешные абоненты в вашей телефонной книге?
|
|
|
Красота нужна нам, что бы нас любили мужчины; а глупость - чтобы мы любили мужчин.
(Коко Шанель)
|
|
|
Я слышу сомнение
В голосе совести –
Мне с такой не прожить!
Мой первый Бог
Умер незрячим:
Когда я умирала,
Он закрыл глаза...
...
Я вижу ошибки
В ломаной памяти –
Мне с такой не прожить!
Последний Бог мой
Умер безмолвным:
Когда я умирала,
Он зашил себе рот.
Время немого прощания
Пустит свинцовые стрелы,
Племя колючего страха
Сгинет пыльной весной.
Inferno
Один на один із серцем...
Спочатку довго думаєш, крутиш його в руках, дивуєшся його досконалості, а потім наважуєшся відкусити від нього шматок... Солодка кислинка його крові наповнює рот. Важко знищувати таку досконалість, але у нього лише три шляхи - бути з’їденим, відправитися в соковижималку, або згнити від передозування повітрям.
Злизуючи останні краплі вологого серця з губ, чогось згадуєш ту літню душну дорогу, затори по дорозі на Одесу і свій мобільний.
"Разве ты не слышишь
Это сердце, что бьется все тише…
Разве ты не слышишь
Это сердце, оно бьется тише
Я жду, я не смею
Все забыть… подскажи, как теперь мне…
Дышать…"
Прийшла sms-ка.
"Я тебе хочу".
Проста і банальна відповідь:
"Хочи".
"Дорога-мой дом и для любви это не место..."
Захотілося салату "Нежная молодость". Пішла, зробила, з’їла.
За вікном душно і гаряче - це перша ознака зими.
У пам’яті від літа тільки смак вологого серця і салату "молодость".
У блаженій суєті дописуєш останні рядки sms-ки.
"Я вже вдома, а ти?"
"Разве ты не слышишь..."
"І я вдома".
Підсовуюся поближче до зими.
Вони мене чекають.
Третя зима, третій спокій, третій бог.
Космос програв всесвіту 3:2.
Моя ставка виграла!!!
|
|
|
 Симпатичный город Симферополь. Расположен в долине реки Салгир. Протекающая через весь город река делит Симферополь на две части – западную и восточную.
Благоустроенная набережная с оборудованными пешеходными дорожками и мостиками является излюбленным местом прогулок горожан. Самой живописной частью города является его центральная часть – район улиц Пушкина, Карла Маркса и Горького и проспекта Кирова. Мы какраз в этом районе гуляли с Женечкой – действительно красивые улочки. Читать дальше...
|
|
|
Симпатичный город Симферополь. Расположен в долине реки Салгир. Протекающая через весь город река делит Симферополь на две части – западную и восточную. Благоустроенная набережная с оборудованными пешеходными дорожками и мостиками является излюбленным местом прогулок горожан. Самой живописной частью города является его центральная часть – район улиц Пушкина, Карла Маркса и Горького и проспекта Кирова. Мы какраз в этом районе гуляли с Женечкой – действительно красивые улочки. Читать дальше...
|
|
|
|
Лента друзей RSS
Комментариев 1
