"100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки" - щойно подарована мені і щойно прочитана мною ж книга. Кульна і незвична. І те, і інше  завдяки тому, що книжка є власне чимось на кшталт вінегрєту із есеїв кращих українських сучасників.  Андрухович, Жадан, Карпа, Денисенко, Матіос, Малярчук, Прохасько, Забужко, Поваляєва... Кожен писав про своє і по-своєму... Покальчук - про запізнілу, але все ж таки жадану любов, Поваляєва - про любов-нелюбов, Андрухович - про любов на жорнах історії...Кожне есе - штрих до імпресіоністичної картини Любові.

Читати слід в метро і під ковдрою. З-під парти на парі чи уроці і вдома за чашкою чаю. На самоті і вголос для коханих.

Декілька цитат:

"Любов - це людське. Любов - це той щем, без якого нас немає" Юрій Андрухович

"І ти ніколи не зможеш описати це словами, бо, на щастя, не все в нашому світі вигадане людьми" Світлана Поваляєва

"Любов - сцена для егоїзму. Ти танцюєш на цій сцені якусь, перепрошую ламбаду, а тебе безперервно хвалять. Хвалять не тому, що твоя ламбада - вершина ламбадного мистецтва, а тому, що люблять тебе і не хочуть засмучувати. А однак тобі добре. Ти поважаєш себе. нікого зі сцени не бачиш, бо прожектори засліплюють очі. Обожнюєш себе і тільки себе" Таня Малярчук